ЛЮБЛЮ
ПЕЙЗАЖІ
СВОЄЇ
КРАЇНИ
воскресенье, 17 мая 2015 г.
понедельник, 4 мая 2015 г.
Біль матері
Недавно прочитав повість Ольги Кобилянської "Земля", в якій розповідається про життя селянства на Буковині, їхні сімейні відносини та цінність землі, як ділянки, для людини. Мене глибоко вразило братовбивство. Читаючи книгу, я також натрапив на рядки, в яких мати проклинає всіх, через яких її син йде в армію, у рекрути. ЇЇ душевний біль я порівняв із біллю матерів тих солдаів, які сьогодні перебувають на Сході і є учасниками АТО ... Як на мене, то матері кожного із солдатів так само проклинають війну, як і мати в цій цитаті:"Ті, що відібрали сина у матері, бодай би ніколи не зазнали радості з своїх дітей! Ті, що придумали військо це, щоби їх сини покидали родичів у найкращому віці, бодай би і в гробі не найшли супокою, а тих, що видумали війну, нехай Бог скара, нехай їх тяжко скарає! Землі нехай наїдяться і най подавляться, кров'ю най нап'ються, коли їм уже чого іншого замало на цім світі. Так, так, так.
" © О. Кобилянська "Земля"
Подписаться на:
Комментарии (Atom)